Проект «Золота лісова залізниця (ЗЛЗ)»

Далеко поза межами Львівської області була відома збудована у 1892 році лісова вузькоколійка Сколе/Коростів. Романтична маленька вузькоколійна залізниця перевозила крім деревини кожного літа за офіційним графіком руху тисячі туристів, що шукали відпочинку, у ліси Сколівських Бескидів. Кінець ідилії прийшов у 1969 році через повені. Після цього рельси демонтували. Сусіди вузькоколійки Сколе/Коростів і багато любителів природи з усіх куточків України сумують за залізницею і сподіваються на відродження, щонайменше в туристичних цілях. Численні вдало експлуатовані туристичні та музейні вузькоколійки у західній Європі засвідчують, що в Україні ще багато невикористаних можливостей.

У Сколе та у Коростові ці передумови особливо сприятливі. Старі залізничні маршрути добре збереглися і є ще вільні, від мостів залишились також опори і стовпи, частково навіть несучі конструкції. Розміщення на території національного парку «Сколівські Бескиди»,  наближеність до європейської траси Чоп – Львів – Київ а також до багатьох визначних пам'яток поблизу є у різному відношенні вигідним для створення музею – залізниці з поєднанням в екотуристичне  навколишнє середовище.

Через контакти у письменницькій діяльності я розпочав у Сколе у 2005 році втілювати музейну ініціативу в життя. Швидко знайшлись перші спонсори і зацікавлені колеги з України, інших країн Європи і США. Завдяки їм ще у тому самому році були придбані перші дві одиниці рухомого складу вузькоколійки – велика дрезина закритої вузькоколійної залізниці у Осмолоді і критий вагон дитячої залізниці зі Львова. Ці одиниці, технічний спадок України, врятували від розібрання на брухт. Обидва експонати стоять відтоді у дворі управління національного парку «Сколівські Бескиди» в Сколе на невеликому відрізку колії. Дрезину реставрували улітку 2007 року. Всередині представлені історичні світлини лісової вузькоколійки Сколе з колекції  місцевого історика Ігора Я. Чудійовича. Заангажований любитель залізниці Дмитро А. Бабарика з Києва перейняв разом зі мною керівництво над проектом. П’ять його особисто зібраних дрезин пригодяться для перевезення туристів.

Наступну одиницю купили восени 2007 року – маленький пасажирську автодрезину ПД – 1, що стояв у саду в Антонівці (Рівненська обл.) як хатинка і очікував перетворення на брухт. Перші ремонтні роботи вже були проведені. Відсутній мотор придбали у лютому 2008 року і на даний момент встановлюють.

У лютому 2008 ми знову розширили зібрання одиниць рухомого складу – було придбано історичний снігоочисник з залізниці базальтової каменоломні Берестовця (Рівненська обл.), звідки його направили до Сколе на тимчасове перебування у дворі правління національного парку.

У травні 2008 відбулась купівля двох критих історичних товарняків з Рокітного (Рівненська обл.) і їхнє транспортування до Сколе. Оскільки директор НПП Сколе незважаючи на попередню згоду в короткий термін не дозволив розташувати експонати на цій території, Дмитро А. Бабарика звернувся з проханням по допомогу до місцевих бізнесменів. Тоді власник бензоколонки недалеко від вокзалу Сколе доброзичливо дозволив спершу розташувати вагони на автостоянці.

У серпні 2007 року, та у січні, лютому, квітні, травні та серпні 2008 року відбувались переговори на місці з політиками стосовно оренди 800м колишної залізничної траси в Коростові на 49 років. План передбачає включення в оренду площ двох колишніх запасних шляхів як початкової та кінцевої станції. На головній станції заплановані: побудова музею вузькоколійної залізниці з виставкою одиниць рухомого складу, депо, цех, санітарно – побутові приміщення та приміщення для навчання, а також будівництво інфраструктури для відвідувачів (сувенірний магазин, кафе, виставкові та лекційні приміщення, туалет).

Для створення надійної, стабільної бази для проекту заплановано сплачувати оренду майбутньої траси або принаймні оренду або закупівлю земельної ділянки за кошти фізичної особи. Після створення цієї бази передбачена реєстрація нашої ініціативи у формі НГО з назвою «Золота лісова залізниця (ЗЛЗ)». Під прапором «ЗЛЗ» буде проводитись велика частина подальших дій, створюватись вебсайт і єдина - кампанія з метою отримання дотацій. Важливим пунктом ми вважаємо залучення дітей та молоді до цього проекту. Табори добровольців оживлять сільську економіку. Великої уваги ми надаємо захисту природи і й навколишнього середовища, це наприклад впорядковане прибирання сміттєвих відходів (поділ сміття і подальше використання, вивіз сміттєвих відходів), стічні води і прибирання фекалій, охорона лісу і тваринного світу, використання громадського транспорту для прибуття і від’їзду з Коростова (наприклад залізницею до Сколе, дальше до Коростова автобусом).

Нашими контактними особами з політичної сфери дотепер були:  голова Сколівської РДА Свистун Ігор Ілліч, заступник голови Сколівської РДА Добосевич Володимир Михайлович, голова Коростівської сільради Свистун Мирослава Олексіївна а також архітектор міста Сколе. Нажаль переговори майже не просунулись не тільки через законні небезпеки і тривалу політичну кризу. Невдовзі після подання нашого прохання щодо оренди траси у січні 2008 у Сколе появився таємний представник однієї групи інвесторів і виявив – поки що тільки на словах – інтерес у старому, багатомільйонному держінвестпроекті – відновленні і великій розбудові курорту Тисовець разом з побудовою сучасної вузькоколійної залізниці на місці колишньої. Проект видається нерентабельним і нереальним, навіть якщо  б залізничний проект був спроектований по транспортно – технічним характеристикам за швейцарським зразком. Відносно курорту, то у цьому проекті з його гігантоманією занадто мало уваги приділяється аспектам навколишнього середовища на вразливій території національного парку.

Нарешті, після довгого очікування політики порадили нам налагодити контакт з керівниками проекту. Проте багато відповідних намагань з нашої сторони зазнали невдачі, оскільки номери телефонів, які нам дали, виявились неправильними а інші ми не змогли отримати  незважаючи на наполегливість. Отже, цієї осені прийшла пауза для роздумів.

Зрозуміло, що політика, відповідно до намірів українського президента і губернатора Львівського регіону, надала б перевагу великим проектам. Проте для нашої ініціативи безплідні колишні намагання у Сколе мають подвійний негативний ефект. З одного боку необхідно відмовитись від подальших купівельних планів, що знаходяться вже на стадії переговорів, за відсутності місця для об’єктів. Цей матеріал а також рельси та на приклад вагони – платформи знаходяться під загрозою здачі на брухт і є в такому випадку втрачені. З іншої сторони партнери і спонсори почали відступати за відсутності чітких перспектив. У цій ситуації ми вирішили сильніше підтримати наш другий пункт в Антонівці, де на щастя залишилось місце і є надійні партнери. Допоки в Сколе створюватиметься база, всі майбутні придбання будуть перевезені в Антонівку для зберігання.

Між тим у подальшому залишається великий інтерес у реалізації попередньо представлених планів у Сколе і Коростові. ЗЛЗ мусить неодмінно отримати музейно – туристичну базу у межах району Сколе, якщо не в Коростові, то можливо у межах місць Корчин або Крушельниця. Тому я б хотів, незважаючи на біржовий крах і економічну кризу, на початку 2009 року взяти новий старт і купити або взяти в оренду ділянку залізничної траси і місце для музею.

Ми сподіваємось за допомогою туристичної вузькоколійної залізниці і музею «Золота лісова залізниця (ЗЛЗ)» створити атракцію європейського рівня для Карпат, для України, що буде приносити радість багатьом людям!

Для цього ми просимо про допомогу і підтримку!